Історії наших водіїв - Андрій

Аня: Андрію, як давно ви з нами?

Андрій: У листопаді буде 6 років.

Аня: Можливо, перед тим, як розповідати нашим читачам, як ви потрапили в Driver CE, ви розкажете про життя в Україні...

Андрій: Україна, так це було ще до війни... Я жив у маленькому селі на сході України, не скажу де саме, тому що зараз краще не розголошувати такі речі. Знаєте, звичайне село, прості люди, корови, коні, трактори, поля, звичайне сільське життя. Батько був дрібним фермером, матір займалася будинком. Їжі було вдосталь, але що це за життя для молодого хлопця. Мені виповнився 21 рік і я познайомився з дівчиною, дочкою фермера з сусіднього села. За тими стандартами він був багатою людиною. Мав 20 га, 5 корів і свиней. На диво, вони не заперечували, і через рік знайомства я одружився з Тетяною. Ми залишилися у свекрів, у нас народилася донька Марина. У 3-кімнатному будинку жили мої свекри, ми з донькою і два молодших брати дружини. Я працював з тестем і  шуринами, дружина з мамою робили сир і навіть відправляли його в Київ. Це було гарне життя, але чи цього я хотів для своєї родини? Важка робота вдень і вночі? Не мати свого куточка? Мені було 23 роки, і я не знав, що робити далі... Товариш зі школи під час однієї з вечірок сказав, що їде до Польщі. Він мав роботу на фабриці у Вроцлаві разом із квартирою через якесь агентство.

Аня: І що ви зробили? Поїхали з ним?

Андрій: Не відразу, спочатку довелося переконати дружину поїхати. Ми домовилися, що я поїду максимум на півтора року, а потім будемо вирішувати, чи я повернусь, чи вона поїде до мене. Крім того, вся ситуація з Кримом нас переконала, знаєте, це був 2014 рік і псевдоанексія. Я позичив гроші у тестя, подзвонив Антону, запитав про умови, зв’язався з агентством, яке його працевлаштувало, і через 4 тижні я був у Вроцлаві.

Aня: Які були початки життя в Польщі?

Андрій: Знаєте, це були часи, коли на вулицях не було чути української. Це було важко. У нас на заводі була група з десяти українців, українською быльше ніхто не говорив. Дякувати Богу, наша team leader трохи говорила російською, знаєте, вона пам'ятала зі школи і якось з нами впоралася.

Aня: Що ви там робили?

Андрій: Такі прості речі – відрядна робота, джгути для автомобілів, деякі компоненти. Те, як швидко ми заробили гроші, було добре за українськими мірками. Більшу частину я відправив Тетяні, залишив щось на їжу. Зрештою, це життя було таким же безглуздим, як і в Україні, бо я був один.

Aня: Як так сталося, що ви стали водієм-міжнародником?

Андрій: Спочатку дозвольте мені розповісти вам, як у мене виникла ця ідея. Після року роботи на заводі у мене були мінімальні заощадження, тому що я підробляв на вихідних в якості сантехніка, я забув згадати, що я сантехнік за освітою. Що ще? І польською я говорив досить добре. Польські водії приїздили на фабрику для завантаження, щоб забрати частини, які ми виробляли. Їх було двоє таких, Вісек і Мірек. Одного разу я почув їхню розмову про заробітки і мене ніби громом ударило. Я можу заробляти в кілька разів більше як водій-міжнародник, єдина перешкода - водійське посвідчення C + E.

Aня: Ви його швидко зробили?

Андрій: Я здав з першого разу. Я зрозумів, що якщо я вже це зробив, моя перша робота також буде успішною.

Aня: І так сталося?

Андрій: Я так сильно помилився. Моя перша робота водієм була важкою для мене через відсутність досвіду. Зрештою я знайшов транспортну компанію в Інтернеті, вона базувалася на Підляшші і вони їхали в подвійних. Оформили мені документи, це тривало 6 тижнів і довелося платити додатково за нічліг. 3 місяці я їздив на старому Дафа з таким Яреком, добрий хлопець, але знаєте, це тип старого водія, який не дуже дбав про мене. Я був радше його помічником із натягування ременя, ніж водієм. Я навчився практично всьому сам.

Aня: А умови праці, оплата?

Андрій: Коли ми поверталися з траси, Ярек, відомо, повертався додому, я спав в таких голандських будиночках. Добре, що це було влітку, бо я не уявляю, як там спати взимку. Зарплата на ті часи здалася мені непоганою, але я тоді ще не знав, що це копійки для водія. Я мав приблизно 1/8 ставки, а решту на руки, і дивні накладні на паливо, деякі затримки, яких не було, навіть за прибирання цих будинків. Одного разу я поїхав сам і машина зламалася під час розвантаження, я отримав інформацію від мого шефа, що я повинен зробити так, щоб доїхати, і його не цікавить, як я це зроблю. Я протримався 3 місяці і пішов.

Aня: Як Ви шукали роботу далі?

Андрій: Найпростіше у Фейсбуці, там багато різних галузевих груп. Зв'язався з однією компанією, начебто великий, хороший автопарк, і на запитання про заробітки та умови роботи знову почув договір на якусь суму, решта під столом, накладні, паливо. Історія мала знову повторитися... Я вже збирався закривати комп'ютер, коли зрозумів, а навіщо мені шукати роботу? Нехай робота шукає мене.

Aня: І вона знайшла?

Андрій: Дуже швидко! Я розмістив у Фейсбуці  оголошення про те, що шукаю роботу і описав свої вимагання. Звичайно, хейт вилився на мене, від якого голова пішла кругом, і чого я чекаю ... Тільки один коментар був позитивним. Люцина Driver CE, будь ласка, зв’яжіться зі мною» і написала номер. Я задзвонив.

Аня: Оскільки ми підійшли до цього моменту, розкажіть, будь ласка, як це було у нас в Driver CE.

Андрій: Це було ніби зустріч з реальністю, тому що Люцина змусила мене зрозуміти, як мене використовували. Зробили мені документи за 2 тижні. Чекаючи, я безкоштовно зупинився в їхньому готелі та пройшов низку навчальних курсів, щоб підготуватися до майбутньої роботи. Після проходження навчання та отримання документів мені призначили координатора. Пані Марлена запитала, які в мене пріоритети, я сказав, що хочу працювати в Польщі, хотів би заплату мінімум 2300 євро на банківський рахунок і хочу привезти сім’ю. Протягом 2 днів Марлена представила мені пропозицію, і ми підписали трудовий договір одразу. Протягом наступних двох місяців мені вдалося привезти сім'ю. Марлена допомогла нам знайти квартиру і садок для доньки.

Aня: Що ви можете сказати про Driver CE?

Андрій: Чесна компанія, яка не дивиться на водія як на суб’єкт. Тут працюють потрібні люди в потрібному місці, на яких я можу покластися в будь-якій ситуації. Якби мені довелося повернути час назад, я б ніколи не шукав роботу самостійно, краще довірився б такому спеціалісту, як Driver CE.